сідлати —
СІДЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого. Накладати й закріплювати сідло на спині (коня або іншої тварини). Не тоді коней сідлають, як верхи сідають (прислів'я); У неділю вранці Брат коня сідлає (С.
Словник української мови у 20 томах
сідлати —
-аю, -аєш, недок., перех. Накладати й закріплювати сідло на спині (коня або іншої тварини). || перен., розм. Підкоряти когось собі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сідлати —
сідла́ти / осідла́ти свого́ коня́ (ко́ника). Починати розмову на улюблену тему або діяти власними випробуваними методами, прийомами і т. ін. Нема тепер добра ні від сонця, ні від місяця,— сідлає дядечко свого незмінного коня (М.
Фразеологічний словник української мови
сідлати —
СІДЛА́ТИ (коня), КУЛЬБА́ЧИТИ заст. — Док.: засідла́ти, осідла́ти, окульба́чити. По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні (Т. Шевченко); Заходились кульбачити й своїх (коней) — Мамай з товаришами (О. Ільченко).
Словник синонімів української мови
сідлати —
СІДЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Накладати й закріплювати сідло на спині (коня або іншої тварини). Не тоді коней сідлають, як верхи сідають (Укр.. присл.., 1955, 205); У неділю вранці Брат коня сідлає (Рудан., Тв.
Словник української мови в 11 томах
сідлати —
Сідла́ти, -ла́ю, -єш гл. Сѣдлать. Сідлай, хлопче, коня вороного. Мет. 75.
Словник української мови Грінченка