сідлати
СІДЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого.
Накладати й закріплювати сідло на спині (коня або іншої тварини).
Не тоді коней сідлають, як верхи сідають (прислів'я);
У неділю вранці Брат коня сідлає (С. Руданський);
Чабан Федь похапцем сідлав коня, затягуючи міцно попругу (Ю. Смолич);
Сідлать коня! Гей, у погоню швидше! (М. Рильський);
// перен., розм. Підкоряти когось собі.
Великі злодії сідлають праці люд, Аж поки злива маси не розбудить (В. Еллан-Блакитний).
◇ (1) Сідла́ти / осідла́ти свого́ коня́ (ко́ника) – починати розмову на улюблену тему або діяти власними випробуваними методами, прийомами і т. ін.
Нема тепер добра ні від сонця, ні від місяця, – сідлає дядечко свого незмінного коня (М. Стельмах);
Рубан осідлав свого коника. Якщо він не полає “начальників” і “начальничків”, то погано спатиме (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)