1. Словник української мови у 20 томах

сідлати

СІДЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого.

Накладати й закріплювати сідло на спині (коня або іншої тварини).

Не тоді коней сідлають, як верхи сідають (прислів'я);

У неділю вранці Брат коня сідлає (С. Руданський);

Чабан Федь похапцем сідлав коня, затягуючи міцно попругу (Ю. Смолич);

Сідлать коня! Гей, у погоню швидше! (М. Рильський);

// перен., розм. Підкоряти когось собі.

Великі злодії сідлають праці люд, Аж поки злива маси не розбудить (В. Еллан-Блакитний).

◇ (1) Сідла́ти / осідла́ти свого́ коня́ (ко́ника) – починати розмову на улюблену тему або діяти власними випробуваними методами, прийомами і т. ін.

Нема тепер добра ні від сонця, ні від місяця, – сідлає дядечко свого незмінного коня (М. Стельмах);

Рубан осідлав свого коника. Якщо він не полає “начальників” і “начальничків”, то погано спатиме (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сідлати — сідла́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сідлати — (коня) кульбачити Словник синонімів Караванського
  3. сідлати — Кульбачити, зікульбачувати, зікульбачити, позікульбачувати, окульбачувати, окульбачити, поокульбачувати, покульбачувати, покульбачити, сідлати, посідлати Словник чужослів Павло Штепа
  4. сідлати — -аю, -аєш, недок., перех. Накладати й закріплювати сідло на спині (коня або іншої тварини). || перен., розм. Підкоряти когось собі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сідлати — сідла́ти / осідла́ти свого́ коня́ (ко́ника). Починати розмову на улюблену тему або діяти власними випробуваними методами, прийомами і т. ін. Нема тепер добра ні від сонця, ні від місяця,— сідлає дядечко свого незмінного коня (М. Фразеологічний словник української мови
  6. сідлати — СІДЛА́ТИ (коня), КУЛЬБА́ЧИТИ заст. — Док.: засідла́ти, осідла́ти, окульба́чити. По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні (Т. Шевченко); Заходились кульбачити й своїх (коней) — Мамай з товаришами (О. Ільченко). Словник синонімів української мови
  7. сідлати — Сідла́ти, -ла́ю, -ла́єш; сі́дланий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сідлати — СІДЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Накладати й закріплювати сідло на спині (коня або іншої тварини). Не тоді коней сідлають, як верхи сідають (Укр.. присл.., 1955, 205); У неділю вранці Брат коня сідлає (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах
  9. сідлати — Сідла́ти, -ла́ю, -єш гл. Сѣдлать. Сідлай, хлопче, коня вороного. Мет. 75. Словник української мови Грінченка