1. Словник української мови в 11 томах

сідлати

СІДЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Накладати й закріплювати сідло на спині (коня або іншої тварини).

Не тоді коней сідлають, як верхи сідають (Укр.. присл.., 1955, 205);

У неділю вранці Брат коня сідлає (Рудан., Тв., 1959, 73);

Чабан Федь похапцем сідлав коня, затягуючи міцно попругу (Смолич, V, 1959, 698);

Сідлать коня! Гей, у погоню швидше! (Рильський, II, 1960, 22);

// перен., розм. Підкоряти когось собі.

Великі злодії сідлають праці люд, Аж поки злива маси не розбудить (Еллан, І, 1958, 255).

◊ Сідла́ти свого́ коня́ (ко́ника), рідко — те саме, що Сіда́ти (сі́сти) на свого́ ко́ника ( див. ко́ник).

— Добре, що є біля чого товктися.. — Та що там доброго? Нема тепер добра ні від сонця, ні від місяця,— сідлає дядечко свого незмінного коня (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сідлати — сідла́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сідлати — (коня) кульбачити Словник синонімів Караванського
  3. сідлати — Кульбачити, зікульбачувати, зікульбачити, позікульбачувати, окульбачувати, окульбачити, поокульбачувати, покульбачувати, покульбачити, сідлати, посідлати Словник чужослів Павло Штепа
  4. сідлати — СІДЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого. Накладати й закріплювати сідло на спині (коня або іншої тварини). Не тоді коней сідлають, як верхи сідають (прислів'я); У неділю вранці Брат коня сідлає (С. Словник української мови у 20 томах
  5. сідлати — -аю, -аєш, недок., перех. Накладати й закріплювати сідло на спині (коня або іншої тварини). || перен., розм. Підкоряти когось собі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сідлати — сідла́ти / осідла́ти свого́ коня́ (ко́ника). Починати розмову на улюблену тему або діяти власними випробуваними методами, прийомами і т. ін. Нема тепер добра ні від сонця, ні від місяця,— сідлає дядечко свого незмінного коня (М. Фразеологічний словник української мови
  7. сідлати — СІДЛА́ТИ (коня), КУЛЬБА́ЧИТИ заст. — Док.: засідла́ти, осідла́ти, окульба́чити. По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні (Т. Шевченко); Заходились кульбачити й своїх (коней) — Мамай з товаришами (О. Ільченко). Словник синонімів української мови
  8. сідлати — Сідла́ти, -ла́ю, -ла́єш; сі́дланий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. сідлати — Сідла́ти, -ла́ю, -єш гл. Сѣдлать. Сідлай, хлопче, коня вороного. Мет. 75. Словник української мови Грінченка