1. Словник синонімів української мови

сідлати

СІДЛА́ТИ (коня), КУЛЬБА́ЧИТИ заст. — Док.: засідла́ти, осідла́ти, окульба́чити. По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні (Т. Шевченко); Заходились кульбачити й своїх (коней) — Мамай з товаришами (О. Ільченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сідлати — сідла́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сідлати — (коня) кульбачити Словник синонімів Караванського
  3. сідлати — Кульбачити, зікульбачувати, зікульбачити, позікульбачувати, окульбачувати, окульбачити, поокульбачувати, покульбачувати, покульбачити, сідлати, посідлати Словник чужослів Павло Штепа
  4. сідлати — СІДЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого. Накладати й закріплювати сідло на спині (коня або іншої тварини). Не тоді коней сідлають, як верхи сідають (прислів'я); У неділю вранці Брат коня сідлає (С. Словник української мови у 20 томах
  5. сідлати — -аю, -аєш, недок., перех. Накладати й закріплювати сідло на спині (коня або іншої тварини). || перен., розм. Підкоряти когось собі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сідлати — сідла́ти / осідла́ти свого́ коня́ (ко́ника). Починати розмову на улюблену тему або діяти власними випробуваними методами, прийомами і т. ін. Нема тепер добра ні від сонця, ні від місяця,— сідлає дядечко свого незмінного коня (М. Фразеологічний словник української мови
  7. сідлати — Сідла́ти, -ла́ю, -ла́єш; сі́дланий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сідлати — СІДЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Накладати й закріплювати сідло на спині (коня або іншої тварини). Не тоді коней сідлають, як верхи сідають (Укр.. присл.., 1955, 205); У неділю вранці Брат коня сідлає (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах
  9. сідлати — Сідла́ти, -ла́ю, -єш гл. Сѣдлать. Сідлай, хлопче, коня вороного. Мет. 75. Словник української мови Грінченка