сідельце

СІДЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до сідло́.

Козакові при бокові хустки не носити, Лиш про славу козацькую сідельце покрити (Чуб., V, 1874, 325);

Копитами вдарте, вороні,— Я в сідельці, мамо, на коні (Воронько, Поезії, 1950, 109).

◊ Що вас принесло́: чи сіде́льце, чи весло́? — традиційна формула, якою зустрічають прибулого.

— Сідайте, сідайте, любі друзі. Що ж вас принесло: чи сідельце, чи весло? — Біда принесла,— коротко промовив нахмурений Левченко (Стельмах, І, 1962, 448).

Значення в інших словниках

1. сідельце — сіде́льце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сідельце — СІДЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до сідло́. Козакові при бокові хустки не носити, Лиш про славу козацькую сідельце покрити (П. Чубинський); Копитами вдарте, вороні, – Я в сідельці, мамо, на коні (П. Воронько).  Словник української мови у 20 томах
3. сідельце — -я, с. Зменш.-пестл. до сідло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сідельце — Сіде́льце, -льця, -льцю; -де́льця, -де́лець  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. сідельце — Сідельце, -ця с. ум. отъ сідло.  Словник української мови Грінченка