твердити —
тве́рдити дієслово недоконаного виду запевняти тверди́ти дієслово недоконаного виду повторювати
Орфографічний словник української мови
твердити —
ТВЕРДИТИ – ТВЕРДИТИ – ТВЕРДІТИ – ТВЕРДІШАТИ Твердити, -джу, -диш, перех. Запевняти. Побитий змагався з селянами, твердячи, що виплатив їм усе, а вони твердили, що не дістали нічого (І.Франко). Твердити, -джу, -диш, перех. Повторювати.
Літературне слововживання
твердити —
ТВЕ́РДИТИ, джу, диш, недок., що, із спол. що. Впевнено висловлювати що-небудь, настійливо говорити, запевняючи в чомусь. Побитий змагався з селянами, твердячи, що виплатив їм усе, а вони твердили, що не дістали нічого (І.
Словник української мови у 20 томах
твердити —
I тверд`ити-джу, -диш, недок., перех. 1》 Говорити, повторювати те саме. 2》 заст. Багато разів повторювати що-небудь, щоб вивчити, запам'ятати. II тв`ердити-джу, -диш; наказ. сп. твердь; недок., перех., зі спол. що. Впевнено висловлювати що-небудь, настійливо говорити, запевняючи в чомусь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
твердити —
ПОВТО́РЮВАТИ (ПОВТОРЯ́ТИ) (говорити, писати, робити і т. ін. щось знову, ще раз те ж саме), ПЕРЕКА́ЗУВАТИ, ПЕРЕСПІ́ВУВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ТОВКМА́ЧИТИ розм., ТОВКТИ́ розм., ЧОВПТИ́ розм., ДОВБТИ́ (ДОВБА́ТИ) розм., ТОРО́ЧИТИ розм., ТУ́РКАТИ розм.
Словник синонімів української мови
твердити —
ТВЕ́РДИТИ, джу, диш, недок., перех., із спол. щ о. Впевнено висловлювати що-небудь, настійливо говорити, запевняючи в чомусь. Побитий змагався з селянами, твердячи, що виплатив їм усе, а вони твердили, що не дістали нічого (Фр.
Словник української мови в 11 томах
твердити —
Твердити, -джу, -диш гл. Дѣлать крѣпкимъ, укрѣплять. Не встояли ні підзамчанські хати, ні господарські тверджені палати. К. ЦН. 174.
Словник української мови Грінченка