твердити

Заявляти, стверджувати, висловлювати думку; (те саме) повторювати, правити <�торочити, товкти, товкмачити> своє.

Значення в інших словниках

1. твердити — 1. (намагатися переконати когось) переконувати, запевняти, наполягати, настоювати. 2. (говорити те саме) повторювати, товкмачити, розм. товкти, довбити.  Словник синонімів Полюги
2. твердити — тве́рдити дієслово недоконаного виду запевняти тверди́ти дієслово недоконаного виду повторювати  Орфографічний словник української мови
3. твердити — ТВЕРДИТИ – ТВЕРДИТИ – ТВЕРДІТИ – ТВЕРДІШАТИ Твердити, -джу, -диш, перех. Запевняти. Побитий змагався з селянами, твердячи, що виплатив їм усе, а вони твердили, що не дістали нічого (І.Франко). Твердити, -джу, -диш, перех. Повторювати.  Літературне слововживання
4. твердити — див. говорити  Словник синонімів Вусика
5. твердити — Запевняти, запевнити, упевняти, упевнити, повпевняти, правити, розправляти, розправити, порозправляти, справляти, справити, посправляти, товкти, затовкувати, затовкти, натовкувати, натовкти, понатовкувати, потовкувати, потовкти, стовкувати, стовкти...  Словник чужослів Павло Штепа
6. твердити — ТВЕ́РДИТИ, джу, диш, недок., що, із спол. що. Впевнено висловлювати що-небудь, настійливо говорити, запевняючи в чомусь. Побитий змагався з селянами, твердячи, що виплатив їм усе, а вони твердили, що не дістали нічого (І.  Словник української мови у 20 томах
7. твердити — I тверд`ити-джу, -диш, недок., перех. 1》 Говорити, повторювати те саме. 2》 заст. Багато разів повторювати що-небудь, щоб вивчити, запам'ятати. II тв`ердити-джу, -диш; наказ. сп. твердь; недок., перех., зі спол. що. Впевнено висловлювати що-небудь, настійливо говорити, запевняючи в чомусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. твердити — ПОВТО́РЮВАТИ (ПОВТОРЯ́ТИ) (говорити, писати, робити і т. ін. щось знову, ще раз те ж саме), ПЕРЕКА́ЗУВАТИ, ПЕРЕСПІ́ВУВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ТОВКМА́ЧИТИ розм., ТОВКТИ́ розм., ЧОВПТИ́ розм., ДОВБТИ́ (ДОВБА́ТИ) розм., ТОРО́ЧИТИ розм., ТУ́РКАТИ розм.  Словник синонімів української мови
9. твердити — Тверди́ти, -джу́, -ди́ш, -дя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. твердити — ТВЕ́РДИТИ, джу, диш, недок., перех., із спол. щ о. Впевнено висловлювати що-небудь, настійливо говорити, запевняючи в чомусь. Побитий змагався з селянами, твердячи, що виплатив їм усе, а вони твердили, що не дістали нічого (Фр.  Словник української мови в 11 томах
11. твердити — Твердити, -джу, -диш гл. Дѣлать крѣпкимъ, укрѣплять. Не встояли ні підзамчанські хати, ні господарські тверджені палати. К. ЦН. 174.  Словник української мови Грінченка