тиф

Тиф, ти́фу; ти́фи, -фів

Значення в інших словниках

1. тиф — тиф іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тиф — (від грец. τϋφος – дим, чад) спільна назва інфекційних хвороб, які перебігають з гарячкою і потьмаренням свідомості: висипного тифу, паратифів, поворотного тифу й черевного тифу.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. тиф — ТИФ, у, ч. Загальна назва гострих інфекційних захворювань: висипного, поворотного й черевного тифу та паратифу. – Мій тато, а зараз по нім моя мама, занедужали на тиф (І.  Словник української мови у 20 томах
4. тиф — -у, ч., мед. Загальна назва гострих інфекційних захворювань: висипного, поворотного й черевного тифу та паратифу. Черевний тиф. Поворотний тиф — гостра інфекційна хвороба людини й тварин, що проявляється в нападах пропасниці, які періодично повторюються.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тиф — Спільна назва кількох гострих інфекційних захворювань, одним із симптомів є лихоманка з втратою свідомості; т. черевний виникає внаслідок зараження паличкою черевного...  Універсальний словник-енциклопедія
6. тиф — ТИФ, у, ч. Загальна назва гострих інфекційних захворювань: висипного, поворотного й черевного тифу та паратифу. — Мій тато, а зараз по нім моя мама, занедужали на тиф (Фр.  Словник української мови в 11 томах