тиф
ТИФ, у, ч.
Загальна назва гострих інфекційних захворювань: висипного, поворотного й черевного тифу та паратифу.
– Мій тато, а зараз по нім моя мама, занедужали на тиф (І. Франко);
Втрачаючи свідомість, Чубенко проклинав усі тифи на світі і схопився руками за гриву, сподіваючись, що кінь довезе до загону (Ю. Яновський);
На платформах ешелонів лежать покотом хворі, поранені. Сотні, тисячі їх, покривавлених у боях, скошених тифами, мучаться на возах, на відкритих платформах (О. Гончар).
Поме́рти на сухо́ти (тиф і т. ін.) див. помира́ти.
△ (1) Висипни́й тиф – гостра інфекційна хвороба, яку переносять воші і одним з виявів якої є висип на шкірі.
Мати кидалася й стогнала в палючому жару .. То був висипний тиф, що вкинувся через голод і злидні (В. Кучер);
У країні [в роки громадянської війни] лютував висипний тиф (з навч. літ.);
(2) Поворо́тний тиф – гостра інфекційна хвороба людини й тварин, що проявляється в нападах пропасниці, які періодично повторюються.
Ліквідовано або значно обмежено такі інфекції, як висипний і поворотний тифи, малярія, .. кишкові та дитячі інфекції (з наук.-попул. літ.);
(3) Черевни́й тиф, мед. – гостра інфекційна хвороба, збудником якої є черевнотифозні бактерії (палички).
Перестали бути масовими такі захворювання, як черевний тиф, бруцельоз, туляремія, дизентерія та інші (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)