товкач —
ТОВКА́Ч, а́, ч. 1. Товстий дерев'яний стрижень, ударами, натискуванням якого ущільнюють яку-небудь масу або подрібнюють, розтирають що-небудь. Біля рукавів, звідки сиплеться крупчатка, стоять чоловіки і, не кваплячись, товкачами туго набивають мішки (А.
Словник української мови у 20 томах
товкач —
-а, ч. 1》 Товстий дерев'яний стрижень, ударами, натискуванням якого ущільнюють яку-небудь масу або подрібнюють, розтирають що-небудь. || Заокруглений на кінці стрижень, яким товчуть, розтирають що-небудь у ступі, ступці.
Великий тлумачний словник сучасної мови
товкач —
ТОВКА́Ч, а́, ч. 1. Товстий дерев’яний стрижень, ударами, натискуванням якого ущільнюють яку-небудь масу або подрібнюють, розтирають що-небудь.
Словник української мови в 11 томах
товкач —
Товкач, -ча м. 1) Пестъ — въ ступкѣ, толчеѣ. Рудч. Ск. І. 135. Вас. 157, 172. Вона у їх товкач і помело, т. е. на всѣ руки. Н. Вол. у. 2) мн. = товченики. (см. товченик 1). Мені шо вдень, шо вночі — все товкачі — говоритъ лава о себѣ въ загадкѣ. ХС. III. 62. ум. товкачик, товкачичок.
Словник української мови Грінченка