тридцятеро —
три́дцятеро числівник кількісний
Орфографічний словник української мови
тридцятеро —
Тьох, -тьом, числ. збірн. Вж. зі сл.: козаків, школярів, селян. Пор. двоє.
Літературне слововживання
тридцятеро —
ТРИ́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. збірн. Тридцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками в множині).
Словник української мови у 20 томах
тридцятеро —
-тьох, числ. збірн. Тридцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками у множині).
Великий тлумачний словник сучасної мови
тридцятеро —
ТРИ́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. збірн. Тридцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками в множині).
Словник української мови в 11 томах
тридцятеро —
Тридцятеро числ. Тридцать душъ, штукъ. Тридцятеро й троє на подвір'ячко твоє. Чуб. У тридцятеро. Въ тридцать разъ. Та взяла вже тепер шовку у тридцятеро, чи що, та й обмотала знов. Рудч. Ск. II. 70.
Словник української мови Грінченка