тридцятеро
ТРИ́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. збірн. Тридцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками в множині).
Тридцятеро козаків потрапило в полон, і турки замучили їх страшними муками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 62);
Довго довелося бігати сільвиконавцям, доки до школи причвалало з тридцятеро селян (Кир., Вибр., 1960, 243).
Словник української мови (СУМ-11)