тридцятеро

три́дцятеро

-тьох, числ. збірн.

Тридцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками у множині).

Значення в інших словниках

1. тридцятеро — три́дцятеро числівник кількісний  Орфографічний словник української мови
2. тридцятеро — Тьох, -тьом, числ. збірн. Вж. зі сл.: козаків, школярів, селян. Пор. двоє.  Літературне слововживання
3. тридцятеро — ТРИ́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. збірн. Тридцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками в множині).  Словник української мови у 20 томах
4. тридцятеро — Три́дцятеро, -ро́х, -ро́м, -рома  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. тридцятеро — ТРИ́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. збірн. Тридцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками в множині).  Словник української мови в 11 томах
6. тридцятеро — Тридцятеро числ. Тридцать душъ, штукъ. Тридцятеро й троє на подвір'ячко твоє. Чуб. У тридцятеро. Въ тридцать разъ. Та взяла вже тепер шовку у тридцятеро, чи що, та й обмотала знов. Рудч. Ск. II. 70.  Словник української мови Грінченка