Значення в інших словниках
-
труїти —
труї́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
труїти —
ОТРУЮВАТИ; (щастя) затьмарювати; (кров цілунком) збуджувати, запалювати.
Словник синонімів Караванського
-
труїти —
див. нищити
Словник синонімів Вусика
-
труїти —
ТРУЇ́ТИ, трую́, тру́їш, недок., кого, що. 1. Знищувати, морити отрутою і т. ін. – Ми зрубуємо кущі, палимо їх, а коріння з філоксерою труїмо отрутою в землі (М. Коцюбинський); – Ну й тютюн у тебе, тільки гадюк труїти (П.
Словник української мови у 20 томах
-
труїти —
трую, труїш, недок., перех. 1》 Знищувати, морити отрутою і т. ін. || Умертвляти когось отрутою. || Додавати до чогось отрути, просочувати, насичувати щось нею. || розм. Завдавати комусь шкоди, спричиняти захворювання. 2》 перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
труїти —
ТРУЇ́ТИ (знищувати отрутою; насичувати щось отрутою тощо); ОТРУ́ЮВАТИ, МОРИ́ТИ (тільки знищувати); ЗАТРУ́ЮВАТИ (робити щось отруйним). — Док.: отруї́ти, затруї́ти. — Ну й тютюн у тебе, тільки гадюк труїти (П.
Словник синонімів української мови
-
труїти —
ТРУЇ́ТИ, трую́, тру́їш, недок., перех. 1. Знищувати, морити отрутою і т. ін. — Ми зрубуємо кущі, палимо їх, а коріння з філоксерою труїмо отрутою в землі (Коцюб., І, 1955, 203); — Ну й тютюн у тебе, тільки гадюк труїти (Панч, Гомон.
Словник української мови в 11 томах
-
труїти —
Труїти, трую́, -їш гл. Травить, отравлять, давать яду. Чим воно — знає його лиха година — трує, що так зараз і здохне собака. Лебед. у.
Словник української мови Грінченка