труїти
ТРУЇ́ТИ, трую́, тру́їш, недок., кого, що.
1. Знищувати, морити отрутою і т. ін.
– Ми зрубуємо кущі, палимо їх, а коріння з філоксерою труїмо отрутою в землі (М. Коцюбинський);
– Ну й тютюн у тебе, тільки гадюк труїти (П. Панч);
Твердили, ніби хтось ту хворість насилає, труїть худобу (С. Скляренко);
// Умертвляти когось отрутою.
Казка про мачуху царицю, .. що та труїла свою пасербицю (Леся Українка);
– Почнемо, – каже [вчителька], – з “Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці”.. Маруся труїть Грицька, а сама співає... (Остап Вишня);
* Образно. Щоб ви [слова] луну гірську будили, а не стогін, щоб краяли, та не труїли серце (Леся Українка);
// Додавати до чогось отрути, просочувати, насичувати щось нею.
– Чуєте? Вони рубають нам виноградники! Палять їх! Землю святу труять (М. Коцюбинський);
Труїти воду; Труїти повітря;
// розм. Завдавати комусь шкоди, спричиняти захворювання.
Хлопці [за угорсько-німецького панування в Закарпатті] калічили себе, труїли, аби не йти до армії (В. Кучер).
2. перен. Позбавляти когось душевного спокою, рівноваги; спричиняти страждання.
От якби мати вірну дружину, тиху, сумирну, щоб перед нею можна було розкрити своє серце, показати, що там наболіло, запеклося, що труїть чоловіка (М. Коцюбинський);
Полягали спати. Тільки примовкли – знову кинулась, люто сипнула з усіх кутків густа стума, труїла, обмарювала: не там вікна, не туди стіни, вся кімната тоне кудись в чорне провалля (С. Васильченко);
// Хвилювати, бентежити.
Той поцілунковий напій Мене труїв, труїв (М. Вороний);
Знов-бо та солодка мука, Те гірке кохання знов Труїть і небесно мучить У недужнім серці кров (П. Куліш);
І образа, і лють, і гірке почуття власної немочі труїли йому душу, пекли думки, не давали спокою хворому серцю (З. Тулуб);
Гіркі мислі труїли їй мозок (О. Ільченко).
3. перен. Робити неприємним, безрадісним.
Найближча і найдорожча людина, його жінка, труїла йому найкращі і найлюбіші хвилини в житті (Панас Мирний);
Минає осінь. Хоч надворі було ще тепло, але в душі крига сковувала думку, труїла молоде життя (Іван Ле);
// Послаблювати вияв якогось позитивного почуття.
[Поліксена:] Ні, Кассандро, .. Невинна ж ти, що хвора.., що ти собі та й людям труїш радість (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)