труїти
труї́ти
трую, труїш, недок., перех.
1》 Знищувати, морити отрутою і т. ін.
|| Умертвляти когось отрутою.
|| Додавати до чогось отрути, просочувати, насичувати щось нею.
|| розм. Завдавати комусь шкоди, спричиняти захворювання.
2》 перен. Позбавляти когось душевного спокою, рівноваги; спричиняти страждання.
|| Хвилювати, бентежити.
3》 перен. Робити неприємним, безрадісним.
|| Послаблювати вияв якогось позитивного почуття.
Великий тлумачний словник сучасної української мови