туча

Ту́ча, -чі, -чі, -чею; ту́чі, туч, -чам

Значення в інших словниках

1. туча — Ту́ча: — гроза з заливним дощем [II] — злива [2,XIII] — злива з бурею, часто з градом [IV] — сильний дощ, злива (часто з градом) [VI]  Словник з творів Івана Франка
2. туча — ту́ча іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. туча — див. сум; хмара  Словник синонімів Вусика
4. туча — [туча] -ч'і, ор. -чеийу  Орфоепічний словник української мови
5. туча — моск. хмара хмара, хмарка, хмарочка  Словник чужослів Павло Штепа
6. туча — ТУ́ЧА, і, ж. 1. Густа темна хмара, яка приносить дощ, град, сніг. Як ніч, насовується туча І небо млою покрива, Грюкоче [гуркоче] грім, а буря злюча Дуби з корінням вирива... (М. Старицький); На небі громова туча.  Словник української мови у 20 томах
7. туча — -і, ж. 1》 Густа темна хмара, яка приносить дощ, град, сніг. 2》 кого, чого, перен., рідко. Велика кількість, маса кого-, чого-небудь. 3》 діал. Гроза, злива.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. туча — як (мов, ні́би і т. ін.) (чо́рна) хма́ра (ту́ча). Дуже сумний, похмурий, невеселий, невдоволений. — Парубок той був як парубок: усіх веселив, умів сказати й приказати, робота горіла в руках.  Фразеологічний словник української мови
9. туча — ХМА́РА (скупчення краплин води, кристаликів льоду та їхньої суміші, зависле в повітрі), ХМАРОВИ́ННЯ збірн. розм., ХМАРИ́НА, О́БОЛОК поет. заст.; ТУ́ЧА (густа, темна, грозова). Важкі хмари облягали небо (О. Довженко); — Хмари, хмари!...  Словник синонімів української мови
10. туча — ТУ́ЧА, і, ж. 1. Густа темна хмара, яка приносить дощ, град, сніг. Як ніч, насовується туча І небо млою покрива, Грюкоче [гуркоче] грім, а буря злюча Дуби з корінням вирива… (Стар., Поет. тв., 1958, 163); На небі громова туча.  Словник української мови в 11 томах
11. туча — Туча, -чі ж. Гроза. Гряду-тучі увійшов, а злих рук не увійшов. Шейк. ум. тучка.  Словник української мови Грінченка