уклін —
Близькі значенням, але не схожі семантично й іменники уклін та уклон. Уклін – знак пошани, вдячності, передане письмове вітання у листі (віддати уклін, передати уклін).
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
уклін —
уклі́н іменник чоловічого роду поклін
Орфографічний словник української мови
уклін —
див. поклін
Словник церковно-обрядової термінології
уклін —
[укл’ін] -лону, м. (на) -лон'і, мн. -лоние, -лон'іў (поклін)
Орфоепічний словник української мови
уклін —
УКЛІ́Н, ло́ну, ч. 1. Нахиляння голови або верхньої частини тулуба на знак вітання, пошани і т. ін. Коли Володко з салоновим уклоном приступив до неї, щоб подати їй руку, вона з погордою відвернулася від нього (І. Франко); Я ще раз вклонився їй.
Словник української мови у 20 томах
уклін —
-лону, ч. 1》 Нахиляння голови або верхньої частини тулуба на знак вітання, пошани і т. ін. Віддавати уклін. Земний (низький) уклін — а) дуже низьке нахиляння верхньої частини тулуба або голови для вираження пошани...
Великий тлумачний словник сучасної мови
уклін —
віддава́ти (кла́сти, склада́ти) / відда́ти (скла́сти) (земни́й (низьки́й, поясни́й)) поклі́н (уклі́н) кому і без додатка. 1. Кланятися, поклонятися.
Фразеологічний словник української мови
уклін —
ВІТА́ННЯ (усно чи письмово передані слова, які виражають доброзичливе ставлення, дружні почуття тощо), ПРИВІТА́ННЯ, ПРИВІ́Т, УКЛІ́Н, ПОКЛІ́Н, ПОВІТА́ННЯ розм.; ПОЗДОРО́ВЛЕННЯ, ВІНШУВА́ННЯ, ГРАТУЛЯ́ЦІЯ зах.
Словник синонімів української мови
уклін —
УКЛІ́Н, ло́ну, ч. 1. Нахиляння голови або верхньої частини тулуба на знак вітання, пошани і т. ін. Коли Володко з салоновим уклоном приступив до неї, щоб подати їй руку, вона з погордою відвернулася від нього (Фр., II, 1950, 77); Я ще раз вклонився їй.
Словник української мови в 11 томах
уклін —
Уклін, -лону м. Поклонъ. Чуб. IV. 220.
Словник української мови Грінченка