умовити Умо́вити, умо́влю, -виш, -влять; умо́в, умо́вмо, умо́вте Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках умовити — умо́вити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови умовити — УМО́ВИТИ див. умовля́ти. Словник української мови у 20 томах умовити — див. умовляти. Великий тлумачний словник сучасної мови умовити — ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ (ВТІ́ШИТИ), УТИХОМИ́РИТИ (ВТИХОМИ́РИТИ) рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ) розм. Словник синонімів української мови умовити — УМО́ВИТИ див. умовля́ти. Словник української мови в 11 томах умовити — Умовити, -ся см. умовляти, -ся. Словник української мови Грінченка