умовляння —
умовля́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
умовляння —
УМОВЛЯ́ННЯ (ВМОВЛЯ́ННЯ), я, с. Дія за знач. умовля́ти. [Принцеса:] Але ж тут, пожалься, боже, знову жде тюрма? [Лицар:] Умовляння не поможе, – вороття нема (Леся Українка); Ніякі вмовляння на нього не впливали: своїх намірів він ніколи не міняв (Л.
Словник української мови у 20 томах
умовляння —
(вмовляння), -я, с. Дія за знач. умовляти (вмовляти).
Великий тлумачний словник сучасної мови
умовляння —
УМОВЛЯ́ННЯ (ВМОВЛЯ́ННЯ), я, с. Дія за знач. умовля́ти. [Принцеса:] Але ж тут, пожалься, боже, знову жде тюрма? [Лицар:] Умовляння не поможе, — вороття нема (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах