учениця —
учени́ця іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
учениця —
[учеиниц'а] -ц'і, ор. -цеийу
Орфоепічний словник української мови
учениця —
УЧЕНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до у́чень. Учення мов добре йде, деякі учениці, що поступили разом зо мною, одстали од мене (Леся Українка); Настя й Василь рядом, – коло їх гурт учнів і учениць (С. Васильченко); Похмурий Стьопа Шемшура міг пишатися своєю колишньою ученицею (О. Донченко).
Словник української мови у 20 томах
учениця —
-і. Жін. до учень.
Великий тлумачний словник сучасної мови
учениця —
УЧЕНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до у́чень. Учення мов добре йде, деякі учениці, що поступили разом зо мною, одстали од мене (Л. Укр., V, 1956, 134); Настя й Василь рядом, — коло їх гурт учнів і учениць (Вас.
Словник української мови в 11 томах