учениця
УЧЕНИ́ЦЯ, і, ж.
Жін. до у́чень.
Учення мов добре йде, деякі учениці, що поступили разом зо мною, одстали од мене (Леся Українка);
Настя й Василь рядом, – коло їх гурт учнів і учениць (С. Васильченко);
Похмурий Стьопа Шемшура міг пишатися своєю колишньою ученицею (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)