учення
УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ), я, с.
1. Дія за знач. учи́ти і учи́тися.
Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (А. Тесленко);
Товариші часом були не од того, щоб пожартувати з нього, проте мали за вірного товариша, допомагали йому в ученні, приневолювали навіть братись за книжку (С. Васильченко);
Родичі дивувались, що може бути якась така метода учення буз крику і без кари (А. Чайковський);
От закінчилося й учення, знову вернулася до дядька Пашка (Г. Хоткевич);
// Заняття з військової справи окремих підрозділів в армії, авіації та флоті.
Пообідають [некрути]. Сонце вже повернуло з полудня. Барабан туркоче, знову на учення (Панас Мирний);
При стрільбі суворий і натхненний [командир]. Повторяє приказку свою: – Прикро помилятись на ученні, Страшно помилятися в бою... (М. Гірник);
Бадьоро, як на солдатському вченні, кинув [Йонька] на плече карабін (Григорій Тютюнник);
Розпочалося зараз вчення на січовім майдані і геть далі за валами (А. Чайковський);
// Вища форма тактичної, оперативної і стратегічної підготовки військ в умовах, наближених до бойових; маневри.
2. Сукупність теоретичних положень в якій-небудь галузі знань, система поглядів на щось.
Вчення про будову речовини, в основі якого лежать уявлення про молекули та їх рух, називається молекулярно-кінетичною теорією (з навч. літ.);
// Система поглядів якого-небудь вченого або мислителя.
Своїм вченням Коперник поклав початок розвиткові астрономії на цілком нових основах (з навч. літ.);
// чиє. Система основних поглядів кого-небудь.
На Нікейському соборі .. було засуджено вчення александрійського священика Арія (з навч. літ.);
Не заперечую: тяжко учення Еллади найтонші В вірші покласти латинські і все розповісти достоту (М. Зеров);
// Сукупність основних положень, догматів якої-небудь релігії; віровчення.
Християнське вчення.
3. розм. Порада, настанова.
Я, глядячи на тебе, частісінько плачу та думаю: коли б то він схаменувся та покинув таке робити, та слухав би батькового вчення (Г. Квітка-Основ'яненко).
△ (1) Еволюці́йне вче́ння – учення (теорія) про історичний розвиток і зміни живої природи шляхом переходу одних органічних форм в інші.
Словник української мови (СУМ-20)