Значення в інших словниках
-
учення —
уче́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
учення —
(у школі) наука. навчання, д. вчиття; (Коперніка) теорія; (релігійне) віровчення, догмати; (батькове) ЖМ. порада, настанова.
Словник синонімів Караванського
-
учення —
Навчання, учба
Словник чужослів Павло Штепа
-
учення —
УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ), я, с. 1. Дія за знач. учи́ти і учи́тися. Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (А.
Словник української мови у 20 томах
-
учення —
(вчення), -я, с. 1》 Дія за знач. учити (вчити) і учитися (вчитися). 2》 Сукупність теоретичних положень в якій-небудь галузі знань, система поглядів на щось. || чиє. Система основних поглядів кого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
учення —
НАВЧА́ННЯ (процес передавання й засвоєння знань, уміння, досвіду), УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ) розм., ВЧИТТЯ́ заст., НАУ́КА заст.; ОСВІ́ТА (піднесення рівня знань). Приїхавши в це містечко на навчання, я спершу жив у тітки (Є. Гуцало); Підбільшала Оленка.
Словник синонімів української мови
-
учення —
УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ), я, с. 1. Дія за знач. учи́ти і учи́тися. Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (Тесл.
Словник української мови в 11 томах
-
учення —
Учення, -ня с. 1) Ученіе. 2) Наставленіе. Колиб то він.... слухав батькового вчення та пожалкував би моїх слізочок. Кв.
Словник української мови Грінченка