учення
НАВЧА́ННЯ (процес передавання й засвоєння знань, уміння, досвіду), УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ) розм., ВЧИТТЯ́ заст., НАУ́КА заст.; ОСВІ́ТА (піднесення рівня знань). Приїхавши в це містечко на навчання, я спершу жив у тітки (Є. Гуцало); Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (А. Тесленко); Давно був час починати вчиття (Б. Грінченко); Після трилітньої науки він так читає, що й дяка заткне за пояс (Панас Мирний); Коли знов знялась розмова про освіту жінок, Бекір весь стрепенувся і навіть устав (М. Коцюбинський).
ТЕО́РІЯ (сукупність положень в якій-небудь галузі знань, система поглядів на щось і т. ін.), ВЧЕ́ННЯ (УЧЕ́ННЯ), ДОКТРИ́НА книжн., ПОБУДО́ВА книжн., ПОБУДУВА́ННЯ книжн.; ТЕО́РІЙКА зневажл. (недостатньо обґрунтована або шкідлива); КОНЦЕ́ПЦІЯ (система поглядів на те чи інше явище). — За теорією ймовірності я могла бути вашою молодшою дочкою, — вколола фея (А. Крижанівський); Найбільш прийнятною доктриною для романтиків була слов'янофільська ідея, на ґрунті якої могли порозумітися між собою представники всіх слов'янських літератур (Л. Боровиковський); Сила Олина полягала не в досконалості її логічних побудов, але в послідовності аргументації (Ю. Шовкопляс).
Словник синонімів української мови