1. Словник синонімів української мови

учення

НАВЧА́ННЯ (процес передавання й засвоєння знань, уміння, досвіду), УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ) розм., ВЧИТТЯ́ заст., НАУ́КА заст.; ОСВІ́ТА (піднесення рівня знань). Приїхавши в це містечко на навчання, я спершу жив у тітки (Є. Гуцало); Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (А. Тесленко); Давно був час починати вчиття (Б. Грінченко); Після трилітньої науки він так читає, що й дяка заткне за пояс (Панас Мирний); Коли знов знялась розмова про освіту жінок, Бекір весь стрепенувся і навіть устав (М. Коцюбинський).

ТЕО́РІЯ (сукупність положень в якій-небудь галузі знань, система поглядів на щось і т. ін.), ВЧЕ́ННЯ (УЧЕ́ННЯ), ДОКТРИ́НА книжн., ПОБУДО́ВА книжн., ПОБУДУВА́ННЯ книжн.; ТЕО́РІЙКА зневажл. (недостатньо обґрунтована або шкідлива); КОНЦЕ́ПЦІЯ (система поглядів на те чи інше явище). — За теорією ймовірності я могла бути вашою молодшою дочкою, — вколола фея (А. Крижанівський); Найбільш прийнятною доктриною для романтиків була слов'янофільська ідея, на ґрунті якої могли порозумітися між собою представники всіх слов'янських літератур (Л. Боровиковський); Сила Олина полягала не в досконалості її логічних побудов, але в послідовності аргументації (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. учення — уче́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. учення — (у школі) наука. навчання, д. вчиття; (Коперніка) теорія; (релігійне) віровчення, догмати; (батькове) ЖМ. порада, настанова. Словник синонімів Караванського
  3. учення — [ўчен':а] = вчення -н':а, р. мн. -ен' Орфоепічний словник української мови
  4. учення — Навчання, учба Словник чужослів Павло Штепа
  5. учення — УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ), я, с. 1. Дія за знач. учи́ти і учи́тися. Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (А. Словник української мови у 20 томах
  6. учення — (вчення), -я, с. 1》 Дія за знач. учити (вчити) і учитися (вчитися). 2》 Сукупність теоретичних положень в якій-небудь галузі знань, система поглядів на щось. || чиє. Система основних поглядів кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. учення — УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ), я, с. 1. Дія за знач. учи́ти і учи́тися. Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (Тесл. Словник української мови в 11 томах
  8. учення — Учення, -ня с. 1) Ученіе. 2) Наставленіе. Колиб то він.... слухав батькового вчення та пожалкував би моїх слізочок. Кв. Словник української мови Грінченка