учень

ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн.; НАСТУ́ПНИК, У́ЧЕНЬ, ВИХОВА́НЕЦЬ, ВИ́УЧЕНИК, СПАДКОЄ́МЕЦЬ (той, хто сприйняв погляди, учення тощо якоїсь людини чи організації). Він не працював, як звик вечорами, не читав, не писав листів своїм послідовникам, розкиданим по цілому світу (О. Довженко); Тарас виступив продовжувачем знаменитих українських кобзарів-бандуристів (П. Колесник); Шевченко рисував у своїх віршах дійсно картини, на яких бачиш рух.., тимчасом як у його наслідувачів бачиш саму номенклатуру (М. Драгоманов); Дивне диво виходить: люди, що вважають, ніби принесли вони в мистецтво, в поезію нове слово, раптом, непомітно для себе, стають на позиції прибічників моди (М. Рильський); Молодий княжич був щирим прихильником "нової віри" (М. Грушевський); — Думка про права і суспільну працю жінки зглядно ще нова і мало розповсюджена навіть між самими жінками, то й потребує гарячих апостолів.. і адептів (І. Франко); Д. Василь Стефаник з більшою рацією, ніж д. Кобилянська, може вважатися наступником Федьковича (Леся Українка); — Не смію бути докучливим, пане професор, але в мені ви маєте найщирішого друга. Я — ваш палкий учень (О. Донченко); Білосніжний корабель його і зараз десь в експедиції. На цей раз судно повів колишній Дорошенків старпом, його вихованець (О. Гончар); — Ми спадкоємці славетних справ, високих, мудрих звершень (Вас. Шевчук).

У́ЧЕНЬ (той, хто вчиться у школі, середньому навчальному закладі, у якогось фахівця); ШКОЛЯ́Р (у школі); ВИХОВА́НЕЦЬ (школи, навчального закладу, дитячого будинку тощо); КУРСА́НТ (військового училища); СТУДЕ́НТ (вищого навчального закладу); СЕМІНАРИ́СТ, СПУДЕ́Й заст. (учень бурси та інших духовних навчальних закладів). Приїхали діти з сільської школи, учні шостих-сьомих класів, і їм, видно, все було цікаво в нашому інституті (Є. Гуцало); Теслярі пахли тесаним деревом, шевські учні — шкірою, муляри — вапном (М. Томчаній); Екскурсанти пояснювали, що це вихованець спецшколи, відмінник, за працю та зразкову поведінку відпустили його погостювати додому (О. Гончар); В Могилянському колегіумі спудеї привітання розучували хором (Н. Рибак).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. учень — (той, хто навчається) (загальна назва) вихованець, (у школі) школяр, (вищого і середнього спеціального навчального закладу) студент, (духовного закладу) семінарист, (військового) курсант. Словник синонімів Полюги
  2. учень — учень – школяр Досить часто ці слова використовують як рівнозначні та взаємозамінні. Але все-таки певна відмінність у їхньому вживанні є. Учень – 1). Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, хто набуває якогось фаху, ремесла. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. учень — у́чень іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. учень — УЧЕНЬ – ШКОЛЯР Учень, учня, ор. учнем. 1. Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, хто навчається певному фаху, ремеслу: учні старших класів, вчителі та учні, учень морської школи. 2. Послідовник чиїхось поглядів, учення. Літературне слововживання
  5. учень — Школяр, о. вихованець, (старших кіасів) старшокласник, (випускного класу) випускник, (вищих шкіл) студент, (військового училища) курсант, іст. кадет, (курсів) слухач, (Дарвіна) П. послідовник, визнавець Словник синонімів Караванського
  6. учень — [учеин'] учн'а, ор. учнеим, м. (на)учнеив'і/учн'у, мн. учн'і, учн'іў Орфоепічний словник української мови
  7. учень — учня, ч. 1》 Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, що дає початкову й середню освіту. 2》 Той, хто навчається певному фаху, ремеслу і т. ін. 3》 Послідовник чиїх-небудь поглядів, учення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. Учень — Учень (apprentice) — від латинського слова «apprehendere» – «засвоювати, освоювати що-небудь». В оперативному масонстві учнівство тривало сім років; потім, якщо учень був успішним у навчанні, його ім'я вносили до Книги ложі, і він посідав певне місце у структурі гільдії. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  9. учень — У́ЧЕНЬ, у́чня, ч. 1. Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, що дає початкову й середню освіту. Тим часом зал наповнявся учнями, їх матерями, батьками, вчителями (Г. Хоткевич); В ремісниче училище Рубін приїхав босий .. Словник української мови у 20 томах
  10. учень — У́чень, у́чня, у́чневі, у́чню! у́чні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. учень — У́ЧЕНЬ, у́чня, ч. 1. Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, що дає початкову й середню освіту. Тим часом зал наповнявся учнями, їх матерями, батьками, вчителями (Хотк., І, 1966, 161); В ремісниче училище Рубін приїхав босий.. Словник української мови в 11 томах
  12. учень — У́чень, учня м. Ученикъ. Ном. № 14055. Стор. І. 195. Не учень для вчителя, а вчитель для учня. О. 1862. І. 66. Осман, високий учень мій в рицарстві. К. МБ. X. 19. Словник української мови Грінченка