учень

У́ЧЕНЬ, у́чня, ч.

1. Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, що дає початкову й середню освіту.

Тим часом зал наповнявся учнями, їх матерями, батьками, вчителями (Хотк., І, 1966, 161);

В ремісниче училище Рубін приїхав босий.. Незабаром хлопцям видали форму. Рубін одягся, як і всі учні (Сенч., На Бат. горі, 1960, 3);

Тепер я іноді зустрічаю колишніх своїх учнів. Це вже немолоді люди різних професій (Довж., І, 1958, 14);

— Корабель цей — для учнів морської школи. Вони вийшли в практичне плавання (Ю. Янов., II, 1958, 78).

2. Той, хто навчається певному фаху, ремеслу і т. ін.

Теслярі пахли тесаним деревом, шевські учні — шкірою, муляри — вапном, ті, що мостять дороги, — смолою (Томч., Готель.., 1960, 100);

У повітових лікарів були помічники — так звані лікарські учні (один-два). Це були молоді люди без всякої медичної освіти (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 24);

От досі жаль, що я в окуліровці Був учнем недбайливим… (Рильський, II, 1960, 70);

Валентин працював уже учнем механіка на міській електростанції (Гончар, IV, 1960, 79).

3. Послідовник чиїх-небудь поглядів, учення.

Ми — учні Леніна, єдині в боротьбі, що виклик кинули і злидням, і журбі, чотири більшовицькі покоління!.. (Сос., І, 1957, 484);

— Не смію бути докучливим, пане професор, але в мені ви маєте найщирішого друга. Я — ваш палкий учень (Донч., II, 1956, 76).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. учень — (той, хто навчається) (загальна назва) вихованець, (у школі) школяр, (вищого і середнього спеціального навчального закладу) студент, (духовного закладу) семінарист, (військового) курсант. Словник синонімів Полюги
  2. учень — учень – школяр Досить часто ці слова використовують як рівнозначні та взаємозамінні. Але все-таки певна відмінність у їхньому вживанні є. Учень – 1). Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, хто набуває якогось фаху, ремесла. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. учень — у́чень іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. учень — УЧЕНЬ – ШКОЛЯР Учень, учня, ор. учнем. 1. Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, хто навчається певному фаху, ремеслу: учні старших класів, вчителі та учні, учень морської школи. 2. Послідовник чиїхось поглядів, учення. Літературне слововживання
  5. учень — Школяр, о. вихованець, (старших кіасів) старшокласник, (випускного класу) випускник, (вищих шкіл) студент, (військового училища) курсант, іст. кадет, (курсів) слухач, (Дарвіна) П. послідовник, визнавець Словник синонімів Караванського
  6. учень — [учеин'] учн'а, ор. учнеим, м. (на)учнеив'і/учн'у, мн. учн'і, учн'іў Орфоепічний словник української мови
  7. учень — учня, ч. 1》 Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, що дає початкову й середню освіту. 2》 Той, хто навчається певному фаху, ремеслу і т. ін. 3》 Послідовник чиїх-небудь поглядів, учення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. Учень — Учень (apprentice) — від латинського слова «apprehendere» – «засвоювати, освоювати що-небудь». В оперативному масонстві учнівство тривало сім років; потім, якщо учень був успішним у навчанні, його ім'я вносили до Книги ложі, і він посідав певне місце у структурі гільдії. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  9. учень — У́ЧЕНЬ, у́чня, ч. 1. Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, що дає початкову й середню освіту. Тим часом зал наповнявся учнями, їх матерями, батьками, вчителями (Г. Хоткевич); В ремісниче училище Рубін приїхав босий .. Словник української мови у 20 томах
  10. учень — ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн. Словник синонімів української мови
  11. учень — У́чень, у́чня, у́чневі, у́чню! у́чні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. учень — У́чень, учня м. Ученикъ. Ном. № 14055. Стор. І. 195. Не учень для вчителя, а вчитель для учня. О. 1862. І. 66. Осман, високий учень мій в рицарстві. К. МБ. X. 19. Словник української мови Грінченка