учення

УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ), я, с.

1. Дія за знач. учи́ти і учи́тися.

Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (Тесл., З книги життя, 1949, 103);

Товариші часом були не од того, щоб пожартувати з нього, проте мали за вірного товариша, допомагали йому в ученні, приневолювали навіть братись за книжку (Вас., Вибр., 1954, 105);

От закінчилося й учення, знову вернулася до дядька Пашка (Хотк., І, 1966, 123);

// Заняття з військової справи окремих підрозділів в армії, авіації та флоті.

Пообідають [некрути]. Сонце вже повернуло з полудня. Барабан туркоче, знову на учення (Мирний, І, 1949, 222);

При стрільбі суворий і натхненний [командир]. Повторяє приказку свою: —Прикро помилятись на ученні, Страшно помилятися в бою… (Гірник, Сонце.., 1958, 116);

Бадьоро, як на солдатському вченні, кинув [Йонька] на плече карабін (Тют., Вир, 1964, 399).

2. Сукупність теоретичних положень в якій-небудь галузі знань, система поглядів на щось.

Ленінізм — пряме продовження вчення Маркса і Енгельса в нових історичних умовах, новий, вищий етап в розвитку революційної теорії (Ком. Укр., 4, 1968, 13);

Вчення про будову речовини, в основі якого лежать уявлення про молекули та їх рух, називається молекулярно-кінетичною теорією (Фізика, II, 1957, 17);

Своїм вченням Коперник поклав початок розвиткові астрономії на цілком нових основах (Астр., 1956, 60);

Безсмертне Партії учення — яка це мудрість, глибина! (Тич., II, 1957, 215);

// чиє. Система основних поглядів кого-небудь.

Протест мільйонів селян і їх відчай — ось що злилося у вченні Толстого (Ленін, 20, 1971, 36);

Не заперечую: тяжко учення Еллади найтонші В вірші покласти латинські і все розповісти достоту (Зеров, Вибр., 1966, 127);

// Сукупність основних положень, догматів якої-небудь релігії; віровчення.

Християнське вчення.

3. розм. Порада, настанова.

Я, глядячи на тебе, частісінько плачу та думаю: коли б то він схаменувся та покинув таке робити, та слухав би батькового вчення (Кв.-Осн., II, 1956, 421).