учення
уче́ння
(вчення), -я, с.
1》 Дія за знач. учити (вчити) і учитися (вчитися).
2》 Сукупність теоретичних положень в якій-небудь галузі знань, система поглядів на щось.
|| чиє. Система основних поглядів кого-небудь.
|| Сукупність основних положень, догматів якої-небудь релігії; віровчення. Християнське вчення.
3》 розм. Порада, настанова.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- учення — уче́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- учення — (у школі) наука. навчання, д. вчиття; (Коперніка) теорія; (релігійне) віровчення, догмати; (батькове) ЖМ. порада, настанова. Словник синонімів Караванського
- учення — [ўчен':а] = вчення -н':а, р. мн. -ен' Орфоепічний словник української мови
- учення — Навчання, учба Словник чужослів Павло Штепа
- учення — УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ), я, с. 1. Дія за знач. учи́ти і учи́тися. Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (А. Словник української мови у 20 томах
- учення — НАВЧА́ННЯ (процес передавання й засвоєння знань, уміння, досвіду), УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ) розм., ВЧИТТЯ́ заст., НАУ́КА заст.; ОСВІ́ТА (піднесення рівня знань). Приїхавши в це містечко на навчання, я спершу жив у тітки (Є. Гуцало); Підбільшала Оленка. Словник синонімів української мови
- учення — УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ), я, с. 1. Дія за знач. учи́ти і учи́тися. Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (Тесл. Словник української мови в 11 томах
- учення — Учення, -ня с. 1) Ученіе. 2) Наставленіе. Колиб то він.... слухав батькового вчення та пожалкував би моїх слізочок. Кв. Словник української мови Грінченка