учення

УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ), я, с.

1. Дія за знач. учи́ти і учи́тися.

Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (А. Тесленко);

Товариші часом були не од того, щоб пожартувати з нього, проте мали за вірного товариша, допомагали йому в ученні, приневолювали навіть братись за книжку (С. Васильченко);

Родичі дивувались, що може бути якась така метода учення буз крику і без кари (А. Чайковський);

От закінчилося й учення, знову вернулася до дядька Пашка (Г. Хоткевич);

// Заняття з військової справи окремих підрозділів в армії, авіації та флоті.

Пообідають [некрути]. Сонце вже повернуло з полудня. Барабан туркоче, знову на учення (Панас Мирний);

При стрільбі суворий і натхненний [командир]. Повторяє приказку свою: – Прикро помилятись на ученні, Страшно помилятися в бою... (М. Гірник);

Бадьоро, як на солдатському вченні, кинув [Йонька] на плече карабін (Григорій Тютюнник);

Розпочалося зараз вчення на січовім майдані і геть далі за валами (А. Чайковський);

// Вища форма тактичної, оперативної і стратегічної підготовки військ в умовах, наближених до бойових; маневри.

2. Сукупність теоретичних положень в якій-небудь галузі знань, система поглядів на щось.

Вчення про будову речовини, в основі якого лежать уявлення про молекули та їх рух, називається молекулярно-кінетичною теорією (з навч. літ.);

// Система поглядів якого-небудь вченого або мислителя.

Своїм вченням Коперник поклав початок розвиткові астрономії на цілком нових основах (з навч. літ.);

// чиє. Система основних поглядів кого-небудь.

На Нікейському соборі .. було засуджено вчення александрійського священика Арія (з навч. літ.);

Не заперечую: тяжко учення Еллади найтонші В вірші покласти латинські і все розповісти достоту (М. Зеров);

// Сукупність основних положень, догматів якої-небудь релігії; віровчення.

Християнське вчення.

3. розм. Порада, настанова.

Я, глядячи на тебе, частісінько плачу та думаю: коли б то він схаменувся та покинув таке робити, та слухав би батькового вчення (Г. Квітка-Основ'яненко).

△ (1) Еволюці́йне вче́ння – учення (теорія) про історичний розвиток і зміни живої природи шляхом переходу одних органічних форм в інші.