учення

(у школі) наука. навчання, д. вчиття; (Коперніка) теорія; (релігійне) віровчення, догмати; (батькове) ЖМ. порада, настанова.

Значення в інших словниках

1. учення — уче́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. учення — [ўчен':а] = вчення -н':а, р. мн. -ен'  Орфоепічний словник української мови
3. учення — Навчання, учба  Словник чужослів Павло Штепа
4. учення — УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ), я, с. 1. Дія за знач. учи́ти і учи́тися. Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (А.  Словник української мови у 20 томах
5. учення — (вчення), -я, с. 1》 Дія за знач. учити (вчити) і учитися (вчитися). 2》 Сукупність теоретичних положень в якій-небудь галузі знань, система поглядів на щось. || чиє. Система основних поглядів кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. учення — НАВЧА́ННЯ (процес передавання й засвоєння знань, уміння, досвіду), УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ) розм., ВЧИТТЯ́ заст., НАУ́КА заст.; ОСВІ́ТА (піднесення рівня знань). Приїхавши в це містечко на навчання, я спершу жив у тітки (Є. Гуцало); Підбільшала Оленка.  Словник синонімів української мови
7. учення — УЧЕ́ННЯ (ВЧЕ́ННЯ), я, с. 1. Дія за знач. учи́ти і учи́тися. Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! (Тесл.  Словник української мови в 11 томах
8. учення — Учення, -ня с. 1) Ученіе. 2) Наставленіе. Колиб то він.... слухав батькового вчення та пожалкував би моїх слізочок. Кв.  Словник української мови Грінченка