учень

Школяр, о. вихованець, (старших кіасів) старшокласник, (випускного класу) випускник, (вищих шкіл) студент, (військового училища) курсант, іст. кадет, (курсів) слухач, (Дарвіна) П. послідовник, визнавець

Значення в інших словниках

1. учень — (той, хто навчається) (загальна назва) вихованець, (у школі) школяр, (вищого і середнього спеціального навчального закладу) студент, (духовного закладу) семінарист, (військового) курсант.  Словник синонімів Полюги
2. учень — учень – школяр Досить часто ці слова використовують як рівнозначні та взаємозамінні. Але все-таки певна відмінність у їхньому вживанні є. Учень – 1). Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, хто набуває якогось фаху, ремесла.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
3. учень — у́чень іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
4. учень — УЧЕНЬ – ШКОЛЯР Учень, учня, ор. учнем. 1. Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, хто навчається певному фаху, ремеслу: учні старших класів, вчителі та учні, учень морської школи. 2. Послідовник чиїхось поглядів, учення.  Літературне слововживання
5. учень — [учеин'] учн'а, ор. учнеим, м. (на)учнеив'і/учн'у, мн. учн'і, учн'іў  Орфоепічний словник української мови
6. учень — учня, ч. 1》 Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, що дає початкову й середню освіту. 2》 Той, хто навчається певному фаху, ремеслу і т. ін. 3》 Послідовник чиїх-небудь поглядів, учення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. Учень — Учень (apprentice) — від латинського слова «apprehendere» – «засвоювати, освоювати що-небудь». В оперативному масонстві учнівство тривало сім років; потім, якщо учень був успішним у навчанні, його ім'я вносили до Книги ложі, і він посідав певне місце у структурі гільдії.  Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
8. учень — У́ЧЕНЬ, у́чня, ч. 1. Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, що дає початкову й середню освіту. Тим часом зал наповнявся учнями, їх матерями, батьками, вчителями (Г. Хоткевич); В ремісниче училище Рубін приїхав босий ..  Словник української мови у 20 томах
9. учень — ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн.  Словник синонімів української мови
10. учень — У́чень, у́чня, у́чневі, у́чню! у́чні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. учень — У́ЧЕНЬ, у́чня, ч. 1. Той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, що дає початкову й середню освіту. Тим часом зал наповнявся учнями, їх матерями, батьками, вчителями (Хотк., І, 1966, 161); В ремісниче училище Рубін приїхав босий..  Словник української мови в 11 томах
12. учень — У́чень, учня м. Ученикъ. Ном. № 14055. Стор. І. 195. Не учень для вчителя, а вчитель для учня. О. 1862. І. 66. Осман, високий учень мій в рицарстві. К. МБ. X. 19.  Словник української мови Грінченка