хвижа —
ХВИ́ЖА, і, ж., розм. Завірюха, метелиця. На подвір'ї гуляє хвижа І, бурхаючи навкруги, Перемерзлі садки колише (І. Вирган); Як заломить взимку крижі, – так і жди сліпої хвижі, так і знай: почнуть сніги (С. Голованівський).
Словник української мови у 20 томах
хвижа —
-і, ж., діал. Завірюха, метелиця.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хвижа —
ХВИ́ЖА, і, ж., діал. Завірюха, метелиця. На подвір’ї гуляє хвижа І, бурхаючи навкруги, Перемерзлі садки колише (Вирган, В розп. літа, 1959, 62); Як заломить взимку крижі,— так і жди сліпої хвижі, так і знай: почнуть сніги (Голов., Поезії, 1955, 159).
Словник української мови в 11 томах
хвижа —
Хвижа, -жі ж. Вьюга, мятель. На дворі хвижа. Ном. № 6851. Під таку хвижу не одно одубіє. О. 1861. V. 72. Та се якісь люде приїхали, — за хвижею і не видно. О. 1861. V. 72.
Словник української мови Грінченка