хвижа
ХВИ́ЖА, і, ж., розм.
Завірюха, метелиця.
На подвір'ї гуляє хвижа І, бурхаючи навкруги, Перемерзлі садки колише (І. Вирган);
Як заломить взимку крижі, – так і жди сліпої хвижі, так і знай: почнуть сніги (С. Голованівський).
Словник української мови (СУМ-20)