хоругва —
хоругва́ іменник жіночого роду корогва рідко
Орфографічний словник української мови
хоругва —
І корогва, заст. корогов Церковне знамено із зображенням священної особи чи події, яке виносять під час урочистих процесій та хресних походів; рідко прапор
Словник церковно-обрядової термінології
хоругва —
[хоругва] -ви, д. і м. -в'і
Орфоепічний словник української мови
хоругва —
ХОРУГВА́, и, ж., заст. Корогва. Віють хоругви червоні, наче проблиски пожежі (І. Франко); Тут скілько сотень одлічили Аркадських жвавих парубків І в ратники їх назначили; Дали їм в сотники панів. Дали значки їм з хоругвою, Бунчук і бубни з булавою (І.
Словник української мови у 20 томах
хоругва —
хоругви, ж. Корогва.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хоругва —
див. корогва
Універсальний словник-енциклопедія
хоругва —
КОРОГВА́ (КОРОГО́В) (прикріплене до довгого держала полотнище чи бляха із зображенням святих, що несуть під час хресного ходу), КОРУГВА́ (КОРУГО́В) діал., ХОРУГВА́ (ХОРУГО́В) заст., ХОРО́ГВА́ заст. Прийшли попи з корогвами, Задзвонили дзвони.
Словник синонімів української мови
хоругва —
ХОРУГВА́, и, ж., заст. Корогва. Віють хоругви червоні, наче проблиски пожежі (Фр., XI, 1952, 189); Тут скілько сотень одлічили Аркадських жвавих парубків І в ратники їх назначили; Дали їм в сотники панів.
Словник української мови в 11 томах
хоругва —
Хоругва, -ви ж. = корогва. ЕЗ. V. 190.
Словник української мови Грінченка