хоругва
ХОРУГВА́, и, ж., заст.
Корогва.
Віють хоругви червоні, наче проблиски пожежі (І. Франко);
Тут скілько сотень одлічили Аркадських жвавих парубків І в ратники їх назначили; Дали їм в сотники панів. Дали значки їм з хоругвою, Бунчук і бубни з булавою (І. Котляревський);
Розвідка принесла відомості, що в містечку шляхта склала обивательську хоругву .. В хоругві буде з півста чоловік (П. Панч);
Коли доходили до цвинтаря, здалека чути було жалібний спів, а високі червоні хоругви хиталися понад головами громади людей (Н. Кобринська);
Там же складені були хоругви, панікадила, лампади і ще дещо з церковної утварі (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)