хотіння

Хоті́ння, -ння, -нню, в -нні

Значення в інших словниках

1. хотіння — хоті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. хотіння — ХОТІ́ННЯ, я, с. Бажання, прагнення чого-небудь, потяг до здійснення чогось. Аби голова добра й хотіння, а то всього досягти можна (А. Шиян); – Візьми і організуй з бригадирів, трактористів гурток по вивченню агротехніки. – А як вони не захочуть?...  Словник української мови у 20 томах
3. хотіння — -я, с. Бажання, прагнення чого-небудь, потяг до здійснення чогось. || заст. Воля, виявлення волі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хотіння — БАЖА́ННЯ чого, з інфін, і без додатка (внутрішня потреба чого-небудь, зацікавленість у здійсненні чого-небудь, володінні чим-небудь), ХОТІ́ННЯ рідше, ХІТЬ перев. до чого або з інфін., розм., ВО́ЛЯ у знач. предик.; НА́СТРІЙ з інфін., перев.  Словник синонімів української мови
5. хотіння — ХОТІ́ННЯ, я, с. Бажання, прагнення чого-небудь, потяг до здійснення чогось. Аби голова добра й хотіння, а то всього досягти можна (Шиян, Магістраль, 1934, 73); — Візьми і організуй з бригадирів, трактористів гурток по вивченню агротехніки.  Словник української мови в 11 томах
6. хотіння — Хотіння, -ня с. Хотѣніе, желаніе. Желех.  Словник української мови Грінченка