хотіння
ХОТІ́ННЯ, я, с.
Бажання, прагнення чого-небудь, потяг до здійснення чогось.
Аби голова добра й хотіння, а то всього досягти можна (А. Шиян);
– Візьми і організуй з бригадирів, трактористів гурток по вивченню агротехніки. – А як вони не захочуть? – От бачиш, усе впирається в хотіння (Ю. Мушкетик);
Аж воно не все, що хочеться, швидко робиться від того хотіння (І. Муратов);
// заст. Воля, виявлення волі.
Без Господнього хотіння навіть мушка ся не згине (І. Франко);
Народна воля і хотіння, єдина думка і порив На боротьбу нас надихають, щоб для Вітчизни кожен жив (Р. Братунь).
Словник української мови (СУМ-20)