хотіння
ХОТІ́ННЯ, я, с. Бажання, прагнення чого-небудь, потяг до здійснення чогось.
Аби голова добра й хотіння, а то всього досягти можна (Шиян, Магістраль, 1934, 73);
— Візьми і організуй з бригадирів, трактористів гурток по вивченню агротехніки.— А як вони не захочуть? — От бачиш, усе впирається в хотіння (Мушк., Серце.., 1962, 133);
Аж воно не все, що хочеться, швидко робиться від того хотіння (Мур., Бук. повість, 1959, 261);
// заст. Воля, виявлення волі.
Без господнього хотіння навіть мушка ся не згине (Фр., XI, 1952, 199).
Словник української мови (СУМ-11)