1. Словник української мови у 20 томах

хотіння

ХОТІ́ННЯ, я, с.

Бажання, прагнення чого-небудь, потяг до здійснення чогось.

Аби голова добра й хотіння, а то всього досягти можна (А. Шиян);

– Візьми і організуй з бригадирів, трактористів гурток по вивченню агротехніки. – А як вони не захочуть? – От бачиш, усе впирається в хотіння (Ю. Мушкетик);

Аж воно не все, що хочеться, швидко робиться від того хотіння (І. Муратов);

// заст. Воля, виявлення волі.

Без Господнього хотіння навіть мушка ся не згине (І. Франко);

Народна воля і хотіння, єдина думка і порив На боротьбу нас надихають, щоб для Вітчизни кожен жив (Р. Братунь).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хотіння — хоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. хотіння — -я, с. Бажання, прагнення чого-небудь, потяг до здійснення чогось. || заст. Воля, виявлення волі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хотіння — БАЖА́ННЯ чого, з інфін, і без додатка (внутрішня потреба чого-небудь, зацікавленість у здійсненні чого-небудь, володінні чим-небудь), ХОТІ́ННЯ рідше, ХІТЬ перев. до чого або з інфін., розм., ВО́ЛЯ у знач. предик.; НА́СТРІЙ з інфін., перев. Словник синонімів української мови
  4. хотіння — Хоті́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. хотіння — ХОТІ́ННЯ, я, с. Бажання, прагнення чого-небудь, потяг до здійснення чогось. Аби голова добра й хотіння, а то всього досягти можна (Шиян, Магістраль, 1934, 73); — Візьми і організуй з бригадирів, трактористів гурток по вивченню агротехніки. Словник української мови в 11 томах
  6. хотіння — Хотіння, -ня с. Хотѣніе, желаніе. Желех. Словник української мови Грінченка