хотіння
хоті́ння
-я, с.
Бажання, прагнення чого-небудь, потяг до здійснення чогось.
|| заст. Воля, виявлення волі.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хотіння — хоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- хотіння — ХОТІ́ННЯ, я, с. Бажання, прагнення чого-небудь, потяг до здійснення чогось. Аби голова добра й хотіння, а то всього досягти можна (А. Шиян); – Візьми і організуй з бригадирів, трактористів гурток по вивченню агротехніки. – А як вони не захочуть?... Словник української мови у 20 томах
- хотіння — БАЖА́ННЯ чого, з інфін, і без додатка (внутрішня потреба чого-небудь, зацікавленість у здійсненні чого-небудь, володінні чим-небудь), ХОТІ́ННЯ рідше, ХІТЬ перев. до чого або з інфін., розм., ВО́ЛЯ у знач. предик.; НА́СТРІЙ з інфін., перев. Словник синонімів української мови
- хотіння — Хоті́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хотіння — ХОТІ́ННЯ, я, с. Бажання, прагнення чого-небудь, потяг до здійснення чогось. Аби голова добра й хотіння, а то всього досягти можна (Шиян, Магістраль, 1934, 73); — Візьми і організуй з бригадирів, трактористів гурток по вивченню агротехніки. Словник української мови в 11 томах
- хотіння — Хотіння, -ня с. Хотѣніе, желаніе. Желех. Словник української мови Грінченка