хотіти
хоті́ти
хочу, хочеш (розм. хоч), хочемо, хочете (розм. хочте), недок.
1》 чого, з інфін., із спол. щоб, як і без додатка. Мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чому-небудь (в їжі, відпочинку і т. ін.).
|| Мати бажання відчути, пізнати що-небудь, зазнати чогось.
|| Мати бажання робити щось, брати участь у чомусь.
|| Мати на меті здійснення чого-небудь, мати якусь мету.
|| Зичити, бажати чогось для кого-небудь.
|| розм. Просити, вимагати певну суму, ціну за що-небудь.
Коли хочеш (хочете і т. ін.) у знач. вставн. сл. — уживається для вираження згоди зі співрозмовником, поступки перед ним у чомусь у знач.: а) може, мабуть; б) хай і так, можна й так.
Хоч що хоч — ні за що, хоч як проси.
Як [собі] хочеш (хочете і т. ін.) у знач. вставн. сл. — а) як тобі (вам і т. ін.) забажається; б) все одно, незважаючи ні на що.
2》 з інфін. Мати намір, збиратися (щось робити).
3》 з інфін. Уживається на позначення можливості, вірогідності здійснення чого-небудь.
4》 у формах: хочеш, хоч, хочете, хочте. Уживається у безсполучникових реченнях, що виражають допустовість, умову.
Значення в інших словниках
- хотіти — (мати бажання) бажати, тягнутися до чогось, (сильно) жадати, прагнути, дамагатися до чогось. Словник синонімів Полюги
- хотіти — хоті́ти дієслово недоконаного виду форми 'хоч', 'хочте' є розмовними Орфографічний словник української мови
- хотіти — Бажати, мати бажання <�охоту>, с. прагнути, ід. аж дрижати; (від кого) жадати, вимагати; (кому) зичити; (діяти) збиратися, мати намір; хтіти. Словник синонімів Караванського
- хотіти — Захотіти, багнути, бажати, бажати, благоволити, волити, воліти, жадати, забагнути, забагти, забажати, забандюрити, забандючити, заблаговолити, зажадати, замірятися, заохочуватися, запрагнути, зволити, згоряти (від нетерплячки), мріяти... Словник синонімів Вусика
- хотіти — [хоут’ітие] хочу, хочеиш; нак. хоти, хоут'іт' Орфоепічний словник української мови
- хотіти — ХОТІ́ТИ, хо́чу, хо́чеш (розм. хоч), хо́чемо, хо́чете (розм. хочте), недок. 1. чого, з інфін., із спол. щоб, як, і без дод. Мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чому-небудь (в їжі, відпочинку і т. ін.); воліти, жадати, хтіти. Словник української мови у 20 томах
- хотіти — хотіти: ♦ хто бага́то хоче, ма́ло ма́є не прагни неможливого (Франко) ♦ хто не хоче відда́ти, волів би не бра́ти про людину, яка часто позичає, а не любить віддавати боргу (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- хотіти — Хочеться, як голому на вулицю. Зовсім не хочеться. Приповідки або українсько-народня філософія
- хотіти — коли́ хо́чеш (хоч, хо́чете), у знач. вставн. словоспол. Уживається для зосередження уваги на чому-небудь і для переконання співбесідника сприймати висловлене саме так. Фразеологічний словник української мови
- хотіти — БАЖА́ТИ (висловлювати комусь побажання чого-небудь, мати якісь побажання стосовно когось), ЗИ́ЧИТИ, ЖАДА́ТИ, ЖИ́ЧИТИ діал.; ХОТІ́ТИ (мати якісь побажання щодо когось). — Док.: побажа́ти, пожада́ти рідше. Словник синонімів української мови
- хотіти — Хоті́ти, хо́чу, хо́чеш, хо́чуть і хті́ти, хо́чу, хо́чеш, хтять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хотіти — ХОТІ́ТИ, хо́чу, хо́чеш (розм. хоч), хо́чемо, хо́чете (розм. хочте), недок. 1. чого, з інфін., із спол. щоб, як, і без додатка. Мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чому-небудь (в їжі, відпочинку і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
- хотіти — Хотіти, хо́чу, -чеш гл. Хотѣть, желать. Хочу їсти. Хотів косити. Рудч. Ск. І. 54. Волно Богу що хотіти, то чинити. Ном. № 23. Вмѣсто хочеш, хочете часто сокращенно: хоч, хо́чте. Стоїть вода у сінечках, коли хоч, — напийся. Чуб. V. 170. Словник української мови Грінченка