хурщик

Хурщи́к, -ка́; -щики, -кі́в

Значення в інших словниках

1. хурщик — хурщи́к іменник чоловічого роду, істота возник розм.  Орфографічний словник української мови
2. хурщик — див. ВІЗНИК.  Словник синонімів Караванського
3. хурщик — див. візник  Словник синонімів Вусика
4. хурщик — ХУРЩИ́К, а́, ч., розм. Те саме, що возни́ця. Іван Уласович іде собі стороною і думку гада, усе одно на умі, аж чує – хурщики гукають: – Дядьку, а дядьку! ось криниця! (О. Стороженко); Знайшов Павло хурщика та й питає: – Куди, дядьку, їдете?...  Словник української мови у 20 томах
5. хурщик — -а, ч., розм. Те саме, що возій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. хурщик — ВІЗНИ́К (людина, яка править кіньми звичайно у найманій підводі, найманому екіпажі), КУ́ЧЕР, ПОГО́НИЧ, ЛОМОВИ́К (той, хто перевозить важкі вантажі); БИНДЮ́ЖНИК (БЕНДЮ́ЖНИК) розм. (той, хто перевозить вантажі на биндюгах); ХУ́РЩИК розм., ВІЗНИ́ЦЯ заст.  Словник синонімів української мови
7. хурщик — ХУРЩИ́К, а́, ч., розм. Те саме, що возі́й. Іван Уласович іде собі стороною і думку гада, усе одно на умі, аж чує — хурщики гукають: — Дядьку, а дядьку! ось криниця! (Стор., І, 1957, 142); Знайшов Павло хурщика та й питає: — Куди, дядьку, їдете? (Тют.  Словник української мови в 11 томах