хурщик

ХУРЩИ́К, а́, ч., розм.

Те саме, що возни́ця.

Іван Уласович іде собі стороною і думку гада, усе одно на умі, аж чує – хурщики гукають: – Дядьку, а дядьку! ось криниця! (О. Стороженко);

Знайшов Павло хурщика та й питає: – Куди, дядьку, їдете? (Григорій Тютюнник);

Увечері до хатини, що притулилася біля підніжжя гір, під'їхала підвода. Хурщики – їх чомусь було аж троє! – і пожилець ледве зняли і занесли до приміщення два важкі дерев'яні ящики (М. Олійник).

Значення в інших словниках

1. хурщик — хурщи́к іменник чоловічого роду, істота возник розм.  Орфографічний словник української мови
2. хурщик — див. ВІЗНИК.  Словник синонімів Караванського
3. хурщик — див. візник  Словник синонімів Вусика
4. хурщик — -а, ч., розм. Те саме, що возій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хурщик — ВІЗНИ́К (людина, яка править кіньми звичайно у найманій підводі, найманому екіпажі), КУ́ЧЕР, ПОГО́НИЧ, ЛОМОВИ́К (той, хто перевозить важкі вантажі); БИНДЮ́ЖНИК (БЕНДЮ́ЖНИК) розм. (той, хто перевозить вантажі на биндюгах); ХУ́РЩИК розм., ВІЗНИ́ЦЯ заст.  Словник синонімів української мови
6. хурщик — Хурщи́к, -ка́; -щики, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. хурщик — ХУРЩИ́К, а́, ч., розм. Те саме, що возі́й. Іван Уласович іде собі стороною і думку гада, усе одно на умі, аж чує — хурщики гукають: — Дядьку, а дядьку! ось криниця! (Стор., І, 1957, 142); Знайшов Павло хурщика та й питає: — Куди, дядьку, їдете? (Тют.  Словник української мови в 11 томах