хурія
ХУ́РІЯ, ї, ж.
1. Те саме, що хуртови́на 1.
Ні в світі не поїду уночі, як хурія на дворі, бо трохи не наложили головою (Сл. Б. Грінченка);
На дворі хвижа та хурія (Номис);
Вони теж ледь не загинули в. ту хурію, з кубел своїх повилазили, матір кликали. Я і їх горілкою повідтирав. (Ю. Мушкетик).
2. Сварка, бійка.
Ну вже, діти, ховайте усе, бо батько іде, ще й барана веде, то певно якусь хурію підійме (з казки).
Словник української мови (СУМ-20)