1. Словник української мови у 20 томах

хурщик

ХУРЩИ́К, а́, ч., розм.

Те саме, що возни́ця.

Іван Уласович іде собі стороною і думку гада, усе одно на умі, аж чує – хурщики гукають: – Дядьку, а дядьку! ось криниця! (О. Стороженко);

Знайшов Павло хурщика та й питає: – Куди, дядьку, їдете? (Григорій Тютюнник);

Увечері до хатини, що притулилася біля підніжжя гір, під'їхала підвода. Хурщики – їх чомусь було аж троє! – і пожилець ледве зняли і занесли до приміщення два важкі дерев'яні ящики (М. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хурщик — хурщи́к іменник чоловічого роду, істота возник розм. Орфографічний словник української мови
  2. хурщик — див. ВІЗНИК. Словник синонімів Караванського
  3. хурщик — див. візник Словник синонімів Вусика
  4. хурщик — -а, ч., розм. Те саме, що возій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хурщик — ВІЗНИ́К (людина, яка править кіньми звичайно у найманій підводі, найманому екіпажі), КУ́ЧЕР, ПОГО́НИЧ, ЛОМОВИ́К (той, хто перевозить важкі вантажі); БИНДЮ́ЖНИК (БЕНДЮ́ЖНИК) розм. (той, хто перевозить вантажі на биндюгах); ХУ́РЩИК розм., ВІЗНИ́ЦЯ заст. Словник синонімів української мови
  6. хурщик — Хурщи́к, -ка́; -щики, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. хурщик — ХУРЩИ́К, а́, ч., розм. Те саме, що возі́й. Іван Уласович іде собі стороною і думку гада, усе одно на умі, аж чує — хурщики гукають: — Дядьку, а дядьку! ось криниця! (Стор., І, 1957, 142); Знайшов Павло хурщика та й питає: — Куди, дядьку, їдете? (Тют. Словник української мови в 11 томах