хурчати
ХУРЧА́ТИ, чи́ть, недок.
Видавати монотонні, одноманітні звуки “хур-хур”.
– Кидай ік дідьку ті монологи та ходім на Владимирову гору до пам'ятника .. – репетує він і висмикує в мене з рук книжку та кидає її аж у другий куток так, що вона хурчить листками (І. Нечуй-Левицький);
Хурчать прядки, бринять нитки, дівчата на досвітках пряли (К. Гордієнко);
– Ховайтеся у вагон, товаришу Пархоменко, – гукнув до нього командир, – бачите, як хурчать осколки (П. Панч);
Несподівано хурчить, а потім вибухає поблизу снаряд (А. Шиян);
За кавалерійською сотнею м'яко хурчали по вологій весняній землі колеса кулеметних тачанок (Ю. Смолич);
Ледь чутно лепече берізка, та за хлівом однотонно хурчать млинки, повстромлювані на довгих тичках в город. Хурчать млинки, перемелюють вітер і тишу (Ю. Мушкетик);
Сонно хурчить швацька машина в Докіїній комірчині (В. Кучер);
Аж тут мені машина нагодилась. Мотор в теплі вдоволено хурчав (І. Драч);
// Швидко летіти, видаючи одноманітні тремтливі звуки (про птахів).
Літ припинився. Іноді лише пролітало яке заблукале чиря та в височині ледве чутно хурчав табунець качок кудись далеко в степи (Олесь Досвітній).
Значення в інших словниках
- хурчати — хурча́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- хурчати — див. звучати; хропіти Словник синонімів Вусика
- хурчати — -чить, недок. Видавати монотонні, одноманітні звуки "хур-хур". || Швидко летіти, видаючи подібні звуки (про птахів). Великий тлумачний словник сучасної мови
- хурчати — ДЗИЖЧА́ТИ (перев. про комах — видавати одноманітні тремтливі звуки при польоті, швидкому рухові), ЗУМКОТІ́ТИ, ДЗВЕНІ́ТИ, ДЗИНЧА́ТИ розм., ДЗУМІ́ТИ розм.; БРИНІ́ТИ, ДЗЕЛЕНЧА́ТИ розм. (дзвінко); ФУРЧА́ТИ розм., ХУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- хурчати — Хурча́ти, хурчу́, -чи́ш, -ча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хурчати — ХУРЧА́ТИ, чи́ть, недок. Видавати монотонні, одноманітні звуки «хур-хур». — Кидай ік дідьку ті монологи та ходім на Владимирову гору до пам’ятника..— репетує він і висмикує в мене з рук книжку та кидає її аж у другий куток так, що вона хурчить листками (Н. Словник української мови в 11 томах
- хурчати — Хурчати, -чу, -чиш гл. Жужжать отъ быстраго вращенія. Давай прясти, аж веретено хурчить. Рудч. Ск. І. 178. Словник української мови Грінченка