1. Великий тлумачний словник сучасної мови

хурчати

хурча́ти

-чить, недок.

Видавати монотонні, одноманітні звуки "хур-хур".

|| Швидко летіти, видаючи подібні звуки (про птахів).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хурчати — хурча́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хурчати — див. звучати; хропіти Словник синонімів Вусика
  3. хурчати — ХУРЧА́ТИ, чи́ть, недок. Видавати монотонні, одноманітні звуки “хур-хур”. – Кидай ік дідьку ті монологи та ходім на Владимирову гору до пам'ятника .. Словник української мови у 20 томах
  4. хурчати — ДЗИЖЧА́ТИ (перев. про комах — видавати одноманітні тремтливі звуки при польоті, швидкому рухові), ЗУМКОТІ́ТИ, ДЗВЕНІ́ТИ, ДЗИНЧА́ТИ розм., ДЗУМІ́ТИ розм.; БРИНІ́ТИ, ДЗЕЛЕНЧА́ТИ розм. (дзвінко); ФУРЧА́ТИ розм., ХУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. хурчати — Хурча́ти, хурчу́, -чи́ш, -ча́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хурчати — ХУРЧА́ТИ, чи́ть, недок. Видавати монотонні, одноманітні звуки «хур-хур». — Кидай ік дідьку ті монологи та ходім на Владимирову гору до пам’ятника..— репетує він і висмикує в мене з рук книжку та кидає її аж у другий куток так, що вона хурчить листками (Н. Словник української мови в 11 томах
  7. хурчати — Хурчати, -чу, -чиш гл. Жужжать отъ быстраго вращенія. Давай прясти, аж веретено хурчить. Рудч. Ск. І. 178. Словник української мови Грінченка